Таке питання постає в першу чергу тоді, коли виникає необхідність виготовити особливий матеріал з нержавіючої сталі, який буде взаємодіяти з харчовими продуктами. Але знайти відповідь на це питання буде не так вже й просто, адже в ДЕРЖСТАНДАРТі ви не знайдете жодних згадок про «харчову» нержавіючу сталь, так як це - побутова назва нержавіючої сталі. У такому випадку відкритим залишається питання: яку ж нержавіючу сталь слід використовувати у харчовій промисловості? У цій статті ви можете знайти відповідь на це питання, а ще ми пояснимо, у чому особливість «харчової» нержавіючої сталі, і чим вона відрізняється від «нехарчової».

А зараз вашій увазі ми пропонуємо кілька міфів:

- «Харчовою» вважається нержавіюча сталь, що не схильна магнетитися.

- У складі «харчової» нержавіючої сталі не повинно бути кобальту, магнію, молібдену, титану та інших добавок.

- «Харчова» нержавіюча сталь відрізняється від «нехарчової» виключно фінішною обробкою: «харчова» полірується. Це робиться для того, щоб на її поверхні не могли застрягти різні органічні частинки.

Але це все міфи і домисли. А всю достовірну інформацію про нержавіючу сталь ви можете знайти у цій статті.

Як же все відбувається насправді? 

Спочатку слід згадати, що метали, які мають властивість не іржавіти, стійкі до корозії і є високолеґованими. Але чому ж вони не іржавіють? Це відбувається завдяки тому, що в їх складі є хром. Це призводить до того, що поверхня металу, яка вступає в реакцію з агресивним середовищем, захищається особливою плівкою, що складається з різних нерозчинних окислів. Вони ж і не допускають виникнення корозії.

Стійкість до корозії може бути різною. Усе залежить від того, який відсоток хрому міститься в сталі. Так, звичайно хром становить від 12% до 27%. Чим більше хрому, тим більш стійка сталь до корозії. Крім хрому в нержавіючу сталь додають і деякі інші елементи. Наприклад, нікель, марганець, титан, ніобій, кобальт, молібден. Це необхідно, щоб поліпшити механічні та фізичні властивості нержавіючої сталі, а також її корозійну стійкість.

Отже, якщо в нержавіючій сталі ми спостерігаємо 12-17% хрому, то такий сплав ідеально підходить виключно для слабоагресивного середовища. Якщо ж у сплаві виявляється молібден і нікель, а хрому вже більше 18%, то така нержавіюча сталь ідеально підійде для більш агресивного середовища. Сюди можна віднести, наприклад, соляні розчини.

Як ми бачимо, «харчова» нержавіюча сталь повинна мати високу стійкість до корозії, адже в харчовій промисловості все обладнання, яке взаємодіє з продуктами харчування, піддається регулярному впливу високоагресивного середовища, що містить різні розчини при високій температурі.

Найпоширеніший варіант для харчової промисловості - AISI 316 (08Х17Н13М2), а для побутових потреб відмінно підійде AISI 304 (08Х18Н10), AISI 430 або ж AISI 410.           

Чи шкідлива нержавіюча сталь для здоров'я? 

Як нам відомо, будь-який метал, що продається на території України, має свій сертифікат відповідності. Але в ньому немає відповіді, чи можна використовувати той чи інший сплав в харчовій промисловості. Чому ж так? Відповідь дуже проста. Хімічний склад усіх видів нержавіючої сталі зазвичай однаковий, відрізняється лише процентний вміст тих чи інших елементів. Від процентного вмісту залежить стійкість до корозії і властивості металу.

Що ж стосується шкоди для здоров'я - учені провели ряд експериментів, результати яких показали абсолютну нешкідливість нержавіючої сталі для організму людей. 

Як визначити корозійну стійкість металу 

Отже, як ми вже з'ясували, нержавіюча сталь відрізняється за таким параметром, як стійкість до корозії. Але як же підібрати необхідну марку нержавіючої сталі для своїх потреб? Найпростіший варіант - подивитися на марку сталі. Якщо ж ви не маєте можливості подивитися на марку нержавіючої сталі, то пропонуємо вам експеримент. Для цього необхідно помістити метал в робоче середовище або ж в оцет (2%) на 2-3 дні. Нержавіючу сталь можна використовувати, якщо вона не темніє.

Існує ще один варіант, як зрозуміти, що знаходиться перед вами: нержавіюча сталь або щось інше. Для цього потрібно затерти шмерґелевим папером частину поверхні металу, туди ж нанести кілька крапель мідного купоросу. Зачекайте кілька хвилин. Якщо перед вами нержавіюча сталь, то ніяких змін не відбудеться. В іншому випадку оброблена ділянка покриється червоною плівкою.

Якщо ж вам обов'язково потрібно дізнатися марку і точний хімічний склад нержавіючої сталі, то вам допоможе спеціальний прилад - спектрометр. Знайти його можна на кафедрі металознавства в спеціалізованих інститутах, але простіше і швидше буде звернутися до продавців металопрокату або до пункту прийому металу. У них ви обов'язково знайдете портативний спектрометр, який і допоможе вам.